Цей етап виявився самим цікавим, самим смачним, і самим складним із усього тестування. Кожен аматор червоної ікри вважає, що її багато не буває. Насправді ж, хоч зразків на дегустації було не багато - 9, експерти зійшлися в думці: ікру дегустувати досить складно.

Кожен зразок був оцінений за такими показниками: зовнішній вигляд, консистенція, запах і смак. Дегустували ікру саму по собі, а не на бутербродах, щоб смак хліба і масла не перебивав особливості тестованого продукту. Після дегустації кожного зразка – чай і печиво, щоб легше можна було відчути різницю між ікрою та ікрою.

Ікринки якісного продукту повинні бути чисті, цілі, однорідні по кольору, без плівок, пружні, зі злегка вологою або сухою поверхнею, що відокремлюються одна від однієї. Допускається незначна кількість оболонок. Запах і смак - приємний, властивий ікрі риб, можливі слабкі присмаки гіркоти та гостроти. Найбільше відповідали цим вимогам (з невеликими зауваженнями) три зразки: “СОВ Гавань”, “Тунайча” й “Юкра”.

Багато зауважень було до зовнішнього вигляду продукту. Так, попадалися м’яті ікринки в “Кайтес” і “Російська Риба”, багато лопанця в ікрі “Морська колекція” і “Парамушриб”. Добре відокремлювалися друг від друга пружні ікринки названих “Юкра” та “Тунайча”, а також “Парсах”.

По запаху з 9 зразків найбільше сподобалося тільки дві: “Російської Риби” і “Тунайча”. У смаку виражені сіль і гіркота в ікри “Морська колекція”, кислуватий присмак відчувався у зразка “Перлини Аляски”. Солонуватою з вираженим присмаком масла виявилася продукція “Парамушриб” та “Російська Риба”.